пʼятниця, 19 лютого 2016 р.

Пам`яті Небесної Сотні


19 лютого 2016 першим уроком для учнів всієї школи став урок Пам`яті тих, хто віддав своє життя за мрію про краще майбутнє, 19 лютого 2014 року на Майдані Незалежності. 
Україна – це небо блакитне,
А в тім небі – зірки золоті.
Сяють нам з високості  привітно
Ці два кольори, ніжні й прості. 
Угорі – небозвідоксамитний,
А внизу – колосисті поля.
Україна – край наш привітний –
Рідне небо і рідна земля.
Так було до 21 листопада 2013 року до того дня, доки студенти Києва  не вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Єропейську Україну.
Це була мирна акція, яка згодом переросла у Революцію, ту, що  змінила нашу свідомість назавжди, бо вона розставила все на свої місця і показала всьому світу хто є хто…
Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали…
Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…
Їм янголи обличчя прикривали…
А ті під вибухи гранат ішли на смерть…
Їх вбивали… Спочатку на Майдані, а згодом на ніким не оголошеній війні на Сході нашої країни…
17 квітня 2014 року в Женеві за участю вищихдипломатичних представників України, ЄС, США та РФ відбулися Чотиристоронні переговори щодо деескалації збройного конфлікту між Російською Федерацією та Україною.
Позиція української сторони вимагала від Росії виконання 5 основних вимог, але за підсумками шестигодинної зустрічі, сторонами узгоджено ряд дипломатичних  домовленостей, які до цього часу Росією не виконані…
А зараз на моїй землі іде війна ,
Стріляють танки і ревуть гармати,
Сповита горем , в чорному вбранні,
Сльозами вмилась не одна вже мати.
Найкращі з кращих падають від куль ,
Грудьми своїми землю прикривають,
Сумним набатом в селах і містах,
Звучать слова: « Герої не вмирають ! »
Вони живуть навіки у серцях.
І в пам’яті народу України
І не дозволять нашим ворогам
Перетворить Вітчизну на руїни.
Ми вистоїм. Здолаємо катів ,
Як маків – цвіт розквітне Україна !
На тих місцях, де йдуть тепер бої ,
В земнім поклоні схилиться калина …
Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто на початку ХХІ століття виборює українську Незалежність. Ця боротьба сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі, бо надто висока їй ціна – ціна людського життя…
Вона молода, вона красива, вона хоробра. Їй - 24. Кілька століть українців об’єднувала одна мрія, плекаючи яку, вони завжди залишалися Єдині. Це була мрія про Незалежність . Що може об`єднати Україну тепер.? Що може об’єднати людей, які воліють вважати своєю історією різні речі та висувати пам’ятники різним героям? Мабуть таким об’єднуючим фактором може бути тільки бажання та спільна мрія про Майбутнє. Інколи об`єднує не історія, а взаємодопомога і жага до соборного та незалежного прийдешнього.
Зараз, в умовах коли люди не завжди розуміють де правда, а де брехня, де є друзі, а де є вороги… Сьогодення закликає йти не за політиками. Не за журналістами. Не за пропагандою чи масою.... ЙТИ ПОТРІБНО ЗА УКРАЇНОЮ!!!!!
Патріотизм починається з малого: з любові до місця, де ти народився, де живеш; з любові до своїх батьків; зі знання свого родинного коріння... А ще - із любові до своєї Мови, із поваги до свого Прапору, із знання Історії свого народу, із віри у гарне майбутнє своєї Держави. Тебе можуть не завжди підтримувати у цьому друзі чи знайомі... це не важливо!
Важливо – точно знати, що те що ти робиш - правильно, що задля своєї Батьківщини ти готовий на вчинок... Часом – геройський, а іноді – здавалось би, зовсім непримітний. Але ти напевне знатимеш, що ти це зробив!